ГлавнаяПрессаПресса за Ноябрь 2019Национальная опера Одессы: La Traviata

19 Нояб.

Национальная опера Одессы: La Traviata

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ОПЕРА: “ТРАВІАТА”
ІНОЗЕМНІ ЧИТАЧІ ВІД ЖОСЛІН ДЕ НІКОЛЯ 17 ЛИСТОПАДА 2019
Одеська Національна опера, сезон 2019/2020

ТРАВІАТА 
Мелодрама в трьох актах, лібрето Франческо Марія П’яве, за драмою Олександра Дюма – сина «Дама з камеліями» 
Музика Джузеппе Верді

ВІОЛЕТТА ВАЛЕРІ, Анастасія Голуб
ФЛОРА БЕРВУА, Анастасія Мартинюк 
АННІНА, Ганна Бондаренко
АЛЬФРЕДО ЖЕРМОН, Олег Злакоман
ЖОРЖ ЖЕРМОН, Роман Страхов
ГАСТОН, віконт де Летор’єр, Павло Смирнов
БАРОН ДЮФОЛЬ, Василь Навротський
МАРКІЗ Д`ОБІН’Ї, Василь Добровольський 
ДОКТОР ГРЕНВІЛЬ, Віктор Шевченко
КОМІСІОНЕР, Іван Фляк
ДЖУЗЕППЕ, Микола Решетнов

Балет Крістіан Нікулиця, Юліан Марченко, Микита Путрін, Данило Пащук, Роман Лобкін

Оркестр та хор Одеської Національної опери

Диригент В’ячеслав Чернухо-Волич 
Керівник хору Валерій Рерут
Сценографія Євген Лавренчук
Декорації та костюми Єфим Руах
Освітлення Наталя Гара

Одеса, 9 листопада 2019

Саме під позолотою величної Одеської опери з повністю зайнятими 1636 місцями ми прослухали «Травіату», оперу Джузеппе Верді, яка була представлена на відкритті сезону, з практично українським акторським складом із молодих співаків. Постановка по-більшому класична, реалізована без трансформацій Євгеном Лавренчуком.

Трохи кітч, можливо, і зроблена без особливої фантазії. Ідеї, звичайно є, але не завжди з найкращим ефектом. Що вже говорити про останній акт, коли у великих чорних вітрилах, що спускаються з арок ніш, відкриваються, закриваються, з’являються співаки у висоті, а потім зникають після того, як проспівають свої фрази. Сам Альфредо ніколи не підходить до Віолетти, яка помирає одна на платформі, покритою чорною тканиною, що представляє ліжко. Це та сама картина, яка виникає, коли відкривається завіса та грає прелюдія. Віолета знаходиться там та слухає музику, яку грає реліктовий грамофоні з шипінням зношеного диска, оскільки його занадто часто слухали; вечірка в самому розпалі, стільці, нічого виняткового, та як завжди штори, що рухаються.

Деякі світлові ефекти, які стають білішими, змінюють зовнішній вигляд кімнати, але не приносять нічого цікавого. Здається, постановник зібрав усе, що було на складі аксесуарів. Стилізоване дерево для заміського будинку, статуя в саду або великі колони в бальній кімнаті Флори. Чоловічий танець з рогами биків надає життя хору матадорів. Деякі арлекіни, що вийшли з карнавалу в третьому акті оживляють сцену, де Віолетта одна, хвора. Нічого скандального без сумнівів, але таке направлення акторів врешті-решт не робить нічого, щоб допомогти співакам.

Декорації та костюми створив Юхим Руах. Костюми, які претендували на старовинну епоху, але невідомо, на яку саме. Пастельні відтінки, де панують сірий та синій. Альфредо та Віолетта в білому кольорі. Віолетта буде одягнена в одне і те саме об’ємне легке плаття протягом усіх актів. Ніяких декорацій насправді, окрім штор, які летять по вітру в жахливому звуку від вентиляторів. Але про що думають режисери? Освітлення від Наталії Гара, синювате, в унісон з костюмами, або темніше під час смерті Віолетти. Все підсолоджене, почуття теж.

Незважаючи на сценічну занедбаність, співаки справляються непогано. Голоси у артистів молоді, і ми можемо радіти. Подолавши напругу першого акту прем’єрного вечора, голоси розслабляються та розкриваються з більшою гнучкістю. Анастасія Голуб має статуру та голос Віолетти. Тембр приємний, і якщо її "Semper libera" здається трохи напруженою, вона почувається дуже зручно з другого акту. Голос пом'якшується, стає ніжним з м’якими високими нотами. Чутлива у своєму дуеті з Жоржем Жермоном, вона випускає свої емоції в приємному пасажі, який підтримує кларнет. Одинока та хвора, їй вдається схвилювати публіку, незважаючи на відео, яке заважає, показуючи деякі моменти її минулого життя. Мила постановка, коли вона помирає сама, в сценічному оточенні, яке їй ніяк не допомогло. Ми хотіли б почути приємне сопрано Анастасії Голуб з делікатними фразировками в інших умовах, щоб насолодитися всією його музичністю.

Олег Злакоман зіграє Альфредо, він також у кращій формі, починаючи від другого акту, коли його голос вивільнився та набирає більшої сили з чистим тембром. Міцний, який вільно почуває себе, із вражаючими високими нотами. Його голос знаходить однорідність в тому об’ємі, в якому йому вдається зробити його драматичним з певною присутністю. Якщо його появи, далекі від Віолетти, не дозволяють йому передати всю емоцію, що міститься в музиці, ми цінуємо тембр його голосу, міцність та суцільність його співу, які виділяються в його виконанні.

Жорж Жермон виглядає трохи молодим, але баритон з приємним тембром Романа Страхова демонструє нам кольори та силу ролі. Твердий голос з виразним фразуванням у рухомому темпі. Із дзвінким регістром та красивими верхніми звуками баритон демонструє характер у впевнених атаках або чутливість в добре виведених нюансах. Прекрасний зворушливий дует, що співається з Віолеттою, демонструє дуже музичний спів.

В коротших ролях приємно відмічаємо Павло Смирнова, Гастона з сильним теноровим голосом і жвавою грою, Василя Навроцького, Барона Дюфоля, який має приємний голос, з гарною грою, та Анастасію Мартинюк, яка дарує нам фантастичну Флору із звучним і добре поставленим голосом. Вокальна єдність сцени також підтримується прекрасно підібраними співаками другого плану; Василь Добровольський (Маркіз Д’Обін’ї), Ганна Бондаренко (Анніна), Віктор Шевченко (Доктор Гренвіль), Іван Фляк (комісіонер), Микола Решетнов (Джузеппе).

Вітаємо хор Одеської опери, добре підготовлений Валерієм Рерутом, в який вкладено великі сценічні та вокальні зусилля, за однорідність голосів, точність атак та його вокальну гнучкість.

Оркестром Одеської опери керував В’ячеслав Чернухо-Воліч, якому вдалося диригувати своїм оркестром з прекрасними нюансами, з якими зіграно piano дуже приємну прелюдію, якій вдалося підкреслити м'яку звучність струнних інструментів. Беручи більш жвавий темп, він надав більшу рельєфність своєму виконанню. Дуже приємний вечір з цією прем’єрою на відкриття сезону, де музика та голоси знаходилися в центрі уваги. Було багато аплодисментів.

Переклад з французької мови на українську мову виконано в Департаменті Перекладів при «Асоціації Перекладачів та Філологів».

Читати мовою оригіналу