ГоловнаНовиниНовини за Жовтень 2013У театрі відзначать ювілей народної артистки України Наталії Баришевої

1 Жовт.

У театрі відзначать ювілей народної артистки України Наталії Баришевої

У цю неділю, 6 жовтня, в Одеському Національному академічному театрі опери та балету відзначать 50-річчя творчої діяльності видатної балерини та педагога-репетитора, народної артистки України Наталії Баришевої. Ювілею присвячено виставу «Лебедине озеро».

Провідні партії виконають лауреат міжнародних конкурсів Катерина Кальченко (Одетта-Оділлія), заслужений артист України Сергій Доценко (принц Зігфрід) та Микита Єлікаров (Ротбарт).

Диригент – Ігор Чернецький.


«Наталія Здіславівна – на диво тонка, чуйна людина. Працювати з нею – справжнє задоволення. Вона ніколи не виходить з себе, професіонал з великої літери. Її майстерність дає можливість артистам пізнати нюанси класичного танцю. Як педагог Наталія Здіславівна підготувала плеяду чудових балерин. Її робота відрізняється грацією і тонкістю розуміння ролей, а безмежна відданість балету викликає повагу та любов учнів», – каже головний балетмейстер Одеського Національного академічного театру опери та балету, заслужений артист Росії Юрій Васюченко.

Сама артистка зізнається, що шалена пристрасть до танцю у неї була з дитинства. «Коли чула музику, починала танцювати і розкланюватися, як доросла. Причому мені особливо подобалося «виступати» перед людьми прямо на вулиці або, пам'ятаю, під час подорожі на теплоході», – розповідає вона.

Заслужена артистка України, солістка Одеського театру опери та балету Алла Риндіна помітила семирічну Наталію в танцювальному гуртку Будинку вчених. «Ось ця дівчинка буде не каскадна балерина!», – сказала прима. Її слова підтвердила й викладачка Катерина Антонівна Пушкіна. «Доля вашої внучки, повірте – балет», – сказала вона бабусі маленької танцівниці.

Наталія Баришева закінчила Одеську балетну школу в 1963 році й була зарахована в балетну трупу Одеського академічного театру опери та балету. Вже за кілька місяців станцювала свою першу досить серйозну для молодої дівчини партію феї Бузку в «Сплячій красуні». А в 19 років виконала Одетту-Оділлію в балеті «Лебедине озеро» Петра Чайковського – одну з найскладніших партій у світовому класичному репертуарі.

«Природа щедро нагородила Наталію Баришеву завидною пластичністю, легкістю, витонченою вишуканістю, високою музикальністю. Але все це разом узяте не могло б зробити її тією, ким вона стала, без щоденної зосередженої, виснажливої до сьомого поту роботи. Адже можна носити в собі іскри таланту, але немає такої іскри, що розгорається без праці», – написала журналіст Ліна Нік у статті «І майстерність, і натхнення», що вийшла в газеті «Защитник Родины» у січні 1981 року.

 

На фото ліворуч: «Вмираючий лебідь» (хореографія Михайла Фокіна). На фото праворуч: Нікія («Баядерка» М. Петіпа, хореографія Ігоря Чернишова)

Наталія Баришева стажувалася в Большому театрі в класі народної артистки СРСР Марини Семенової. «У цієї великої балерини я пройшла школу вищої майстерності та підготувала з нею партії класичного репертуару. У неї я також перейняла педагогічні навички, і сьогодні свій сценічний досвід передаю в театрі молодим виконавцям», – розповідає Наталя Здіславівна.

На фото: «Лебедине озеро» П. Чайковського (хореографія Льва Іванова)

В Одеському театрі опери та балету Наталія Баришева виконала партії:

  • Одетти-Оділлії («Лебедине озеро» Петра Чайковського);
  • Феї Бузку («Спляча красуня» Петра Чайковського);
  • Анни Кареніної (однойменний балет Родіона Щедріна);
  • Перо («Поручик Кіже» Сергія Прокоф'єва);
  • Фані («Великий вальс» Йоганна Штрауса);
  • Жизелі та Мірти («Жізель» Адольфа Адана);
  • Кітрі («Дон Кіхот» Людвіга Мінкуса);
  • Нікії («Баядерка» Людвіга Мінкуса);
  • Зареми («Бахчисарайський фонтан» Бориса Асаф’єва);
  • Фрігії та Егіни («Спартак» Арама Хачатуряна);
  • Жаклін («Я ім'я твоє пишу» Франсіса Пуленка);
  • Феї («Попелюшка» Сергія Прокоф'єва);
  • Дівчини («Герніка» Яна Фрейдліна);
  • головну партію в балеті «Любов-чарівниця» Мануеля де Фальї
  • інши партії та номери.

«Я намагалася відтворити мовою хореографії психологічну драму, і в цьому мені дуже допомогла Баришева, яка на диво точно зрозуміла мій задум і привнесла багато своєрідності в образ героїні», – сказала хореограф-постановник «Любові-чарівниці» Май Мурдмаа.

  

На фото: «Любов-чарівниця» М. де Фальї (хореографія Май Мурдмаа)

Також Наталія Баришева першої в Одесі станцювала головну партію в балеті «Кармен-сюїта» Жоржа Бізе – Родіона Щедріна. Її партнером на прем'єрі був Азарій Плісецький.

 

На фото: Кармен («Кармен-сюїта» Ж. Бізе – Р. Щедріна, хореографія Альберто Алонсо)

У 1979 році балерині було присвоєне звання народної артистки УРСР. Вона стала другою у плеяді провідних солістів, удостоєних цього звання, за 90-річну історію одеського балету. У 2000-му році Наталію Баришеву було відзначено почесним званням «Жінка десятиліття» у номінації «Культура і мистецтво». У 2003 році – нагороджено медаллю «Незалежність України», у 2007-му – орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня.

З трупою Одеського театру опери та балету гастролювала в Канаді, В'єтнамі, Іспанії, Італії, Китаї, Фінляндії, Єгипті, Португалії, Болгарії, Греції та ін.

«Більш за все балерина боїться бути полонянкою вчорашніх успіхів. Звідси – висока вимогливість до себе, вічна незадоволеність досягнутим. Таке під силу лише справжнім творцям», – писала газета «Защитник Родины» у січні 1981 року.

На фото ліворуч: Наталія Баришева та Петро Філіппов виконують Східний танець в балеті «Лускунчик» П. Чайковського (хореографія Ігоря Чернишова) 

 


Колеги – про Наталію Баришеву

Злата Баєва, балерина, яка працювала в театрі в 50 – 60-х роках: «У Баришевої (...) абсолютно відсутня периферійність. Вона володіє столичними манерами. Її поклін шляхетний. Відчувається «порода», відчувається виховання Марини ТимофіївниСеменової. Я завжди відзначала її вроджену музикальність і благородство манери».

Наталія Ніколайчук, колишня солістка балету театру: «Є педагоги, котрі подивляться на учня і відразу говорять: у тебе це не вийде. А Баришева завжди дає можливість спробувати себе, дає можливість проявити себе чи самій переконатися в результаті роботи».

Олена Барановська (Каменських), солістка балету, педагог-репетитор, народна артистка України: «З Наталею Здіславівной легко працювати. Вона завжди однодумець. Її молодість настільки відчутна – молодий пошук, запал, але це не тільки в роботі».

На фото ліворуч: «Лебедине озеро» П. Чайковського (Одетта-Оділлія – Наталія Баришева, Зігфрід – Сергій Горбачов)

 


Преса – про Наталію Баришеву

«Вона прагнула відійти від традиційного штампа, монотонності, однозначності. Навіть в образах, які стали балетною класикою, вона шукала щось своє, нове, аж ніяк не схоже на перше побачене».

«У театрі прекрасно усвідомлювали, що балетний лексикон Баришевої різноманітний, багатоликий. Вона не раз по-доброму дивувала багатьох своєю віртуозною технікою (...) Прекрасно знали й інше – в танці балерина ця вміє мислити творчо. Для неї найвища техніка не самоціль, а лише засіб для всебічного розкриття образу».

«Значущість художньої особистості Баришевої в її яскравій індивідуальності, безперервному пошуку прекрасного. В її мистецтві радує точність «прочитання» хореографічного тексту, глибоке розуміння його суті». (Газета «Защитник Родины», січень 1981 року)

«Царствено-величава постать, спокійна впевненість королеви, недосяжність фантастичної благородної краси – є в ній щось від примарності віліси, від гордої владності Мірти, суворої вишуканості врубелівської царівни. Актриса тонко відчуває стиль вистави, завжди навіть у найважчих танцювальних комбінаціях по її обличчю ковзає іронічна напівпосмішка, а очі світяться м'яким, трохи сумним теплом». (Газета « Вечірня Одеса», липень 1973 року)

«Баришева насамперед особистість, людина, яка зуміла вибудувати своє життя в мистецтві. Вона серйозна в намірах, точно знає, чого хоче, володіє неабиякою волею в досягненні цілей, підпорядковує багато що, коли не все, справі, якій присвятила життя».

«Баришева завжди тверезо оцінює себе, можливо, навіть суворіше за багатьох оточуючих (...) Тверезість, об'єктивність допомагали Баришевої безперервно і успішно розвивати свій дар, свої можливості, досягаючи значних результатів». (З книги Валентина Максименко «Два століття одеського Міського театру»). 

Автор фото ліворуч - Кирил Стоянов