ГоловнаРепертуарАрхів«Вечір романсів Петра Чайковського»Чайковський в Одесі

Чайковський в Одесі

«Ніколи ще я не відчував нічого подібного до того, що відчуваю тепер. Мене вшановують тут, як якусь велику людину, ледь не рятівника Вітчизни».

П. І. Чайковський про Одесу й одеситів

Петро Ілліч Чайковський приїхав в Одесу 12 січня 1893 року на запрошення директора одеського відділення Імператорського Російського Музичного товариства Лева Суперника та антрепренера одеського Міського театру Івана Грекова. Композитор погодився взяти участь у підготовці прем’єри своєї опери «Пікова дама» й диригувати двома симфонічними концертами.

Одесити з великим нетерпінням чекали на приїзд маестро. «Квитки на концерти бралися з боєм, незважаючи на високу ціну, визначену Музичним товариством, яке відчувало нестачу в коштах і хотіло виправити ситуацію. Інтерв’юери » навперегін бігали за Чайковським і напосідали на нього з питаннями, на які він, для більшої точності, давав письмові відповіді», – писав у своїх мемуарах журналіст Абрам Кауфман.

Музиканти одеського Міського театру з ентузіазмом очікували першої репетиції «Пікової дами» і прийшли на неї, як на свято. «Задовго до визначеного часу всі оркестранти були на своїх місцях… Як тільки Петро Ілліч вийшов із-за куліс на сцену, зірвався грім аплодисментів і викрики «Ура!», оркестр зіграв бравурний туш і композитора, на його чималий подив, підхопили на руки. Його довго підкидали. Усі присутні в театрі встали, аплодисменти тривали близько 15 хвилин. Петро Ілліч пройшов у перший ряд крісел, звідки спостерігав за репетицією і робив зауваження», – розповідав оркестрант Сергій Левін.

Під час репетицій в залі знаходився одеський художник Микола Кузнєцов і малював Чайковського, який чутливо реагував на те, що відбувалося на сцені. Петро Ілліч випадково побачив начерки і погодився позувати для портрету на парадних сходах театру. Картина пера Кузнєцова стала єдиним, написаним з натури, прижиттєвим портретом композитора.

Прем’єра «Пікової дами», що відбулась 19 січня 1893 року, мала величезний успіх. «Вся публіка, як одна людина, піднімалася з місць при кожному виході Чайковського і дякувала за музику, а він, розчулений до сліз, у свою чергу дякував їй», – писали газети.

Після прем’єри Іван Греков подарував композитору клавір опери у плюшевому оправленні з двома срібними дошками. На одній з них були: надпис «Пікова дама», срібний вінок і карта дами пік, на іншій – три карти віялом: трефова трійка, бубнова семірка і піковий туз.

В Одесі Петро Ілліч диригував не двома, як було домовлено, а п’ятьма симфонічними концертами. Три виступи були добродійними – на користь малозабезпечених учнів Рішельєвської гімназії, музикантів оркестру та «Слов’янського товариства». «Завдяки люб’язності композитора і небагаті люди матимуть можливість почути його твори під його особистим керуванням», – писала газета «Одеські новини».

На концертах виконувались: фантазія «Буря», Варіації на тему рококо для віолончелі з оркестром, Andante cantabile з Першого квартету, сюїта з балету «Лускунчик», елегія, присвячена пам’яті Самаріна, вальс з «Серенади» для струнного оркестру, увертюра «1812 рік» та романси.

Оркестранти і члени Музичного товариства Одеси в подяку подарували маестро лавровий вінок та диригентську паличку з чорного дерева з золотою ручкою-лірою, прикрашеною діамантом. Артистка Марія Заньковецька від імені трупи Українського драматичного театру піднесла композитору вінок з позолоченим листям і надписом «Смертні – безсмертному».

 

«Ніколи ще мені не доводилось так втомлюватися від диригування, як в Одесі… Але зате ніколи й ніде мене так не підносити, не фетишували, як там», – признавався Петро Ілліч в листі брату Модесту.

Від’їжджаючи з Одеси 25 січня 1893 року, композитор обіцяв повернутися восени, аби взяти участь у постановці опери «Іоланта». Але цим планам не судилось здійснитися – до кінця року композитора не стало. «У 1893 році прийшла сумна звістка про смерть Чайковського. Ця новина вразила нас, як громом», – згадував Сергій Левін.

Одеса щиро вшанувала пам’ять композитора. Були організовані концерти, на яких виконувалися твори Чайковського, відбулась прем’єра «Іоланти».

«Я бажав би всіма силами душі, щоб музика моя розповсюджувалась, щоб збільшувалась кількість людей, які люблять її, знаходять в ній втіху й підпору», – писав П. І. Чайковський. Бажання композитора збулося. Минуло понад сто років від дня його смерті, а музика Петра Ілліча звучить, надихає та чарує слухачів і донині.

Використано матеріали книг В.С.Максименка «Міський театр Одеси: 1809 – 2009», С. М. Когана «Диригент І.В.Прибик і Одеський оперний театр», І.С.Волощука «Відроджуємо театр-казку».
 


Видео

    Грудень, 2016

    ПнВтСрЧтПтСбНд
       12345678910111213141516171819202122232425262728293031