ГоловнаРепертуарОпери«Бал-маскарад»Джузеппе Фортуніно Франческо Верді

Джузеппе Фортуніно Франческо Верді

Джузеппе Фортуніно Франческо Верді народився 10 жовтня 1813 року в селі Ронколе провінції Парма. Батько мав винний погріб і бакалійну лавку. Однак син бакалійника зовсім не прагнув продовжувати батьківську справу – юного Джузеппе зачаровувала музика. Батьки не могли дати обдарованому хлопчику належної освіти, але в справу втрутився випадок в особі багатого купця й меломана Антоніо Барецці. Він помітив талант Джузеппе, який в свої 12 років виконував обов’язки церковного органіста, і забрав його в містечко Буссето, щоб хлопчик міг продовжити музичну освіту.

У 15 років Верді почав виступати як органіст, диригент і піаніст, нерідко в дуеті з донькою Барецці Маргерітою, яка через 8 років стала його дружиною. В червні 1832 року 18-річний Джузеппе, отримавши невелику стипендію від благодійного товариства Буссето й грошову допомогу від Барецці, поїхав у Мілан, щоб вступити до консерваторії. Але Верді туди не прийняли!

Завдяки щедротам свого покровителя Верді зміг навчатися музики у відомого маестро Вінченцо Лавіньє, якому зобов’язаний знаннями теорії та композиції.

У 1839 році театр Ла Скала поставив його першу оперу «Оберто, граф Сан-Боніфачо», яка мала успіх. Наступний твір Верді – замовлена театром Ла Скала комічна опера «Король на годину» – провалився. Для цього були серйозні підстави. Якраз того року Джузеппе Верді пережив особисту трагедію – померла його кохана дружина і їх маленькі діти. «Я був один! Один!... – писав Верді. – І серед цих жахливих мук я мусив закінчити комічну оперу». Він не хотів більше писати музику і просив імпресаріо Ла Скала Мереллі розірвати з ним контракт. 

Але саме робота рятувала Верді. Мереллі вмовив молодого композитора не впадати у відчай і дав йому лібрето нової опери – «Набуко». «Це була та опера, з якої і почалось моє життя як художника», - згадував Верді.
Після успіху «Набуко» двадцятидев’ятирічний Верді опинився в перших лавах оперних композиторів. Він невтомно працював і прем’єра відбувалась за прем’єрою. Пізніше Верді назве цей період свого життя каторгою.

Протягом семи років (1842 – 1849) Верді створив тринадцять опер, які йшли з незмінним успіхом. Для цього періоду характерним є його інтерес до історико-героїчної тематики, до виняткових особистостей та пристрастей. Верді сам займався режисурою своїх опер під час їх постановок, він взагалі першим заговорив про необхідність оперної режисури як такої.

Твори, завдяки яким Верді у сорокарічному віці здобув світову славу, були написані протягом 1850 – 1960-х років. Саме в цей період він створив опери, які й сьогодні користуються незмінним успіхом: «Ріголетто» (1851), «Травіата» (1853), «Трубадур» (1853), «Сіцілійська вечерня» (1855), «Симон Бокканегра» (1857), «Бал-маскарад» (1859). Протягом наступних п’ятнадцяти років композитор, по суті, мовчав. Разом з другою дружиною Джузеппіною Стреппоні Верді відбув у свій маєток і займався, в основному, удосконаленням своїх уже знаменитих опер.

У 1870-х роках розпочався останній період творчості Верді, протягом якого він подарував світу такі шедеври, як «Аїда» (1871) та «Отелло» (1887). Тут композитор сягнув небувалих висот в галузі музичних засобів передачі психології й почуттів героїв. «Геніальний старий Верді в «Аїді» й «Отелло» відкриває для італійських музикантів нові шляхи», – писав у 1888 році Петро Ілліч Чайковський.

Остання - двадцять шоста – опера «Фальстаф» (1893) стала тріумфом 80-річного композитора.

Джузеппе Верді помер 27 січня 1901 року на 88-му році життя. В Італії було оголошено національний траур.
Син сільського бакалійника, якого не прийняли в Міланську консерваторію, піднявся до вершин музичного Олімпу. У світі немає жодного музичного театру, в якому не ставилися б опери Джузеппе Верді. Його ім’я стало символом італійської опери.


Видео

    Грудень, 2016

    ПнВтСрЧтПтСбНд
       12345678910111213141516171819202122232425262728293031