ГоловнаРепертуарОпери«Іоланта»Про оперу

Про оперу

«Іоланта» (1891) – остання опера Петра Ілліча Чайковського – була написана ним за рік до смерті і по праву вважається найсвітлішою в творчості композитора. В основі лібрето – історія, яку описав датський поет Генріх Герц в драмі «Дочка короля Рене». «Знайдено сюжет, де я доведу всьому світу, що закохані мають залишатися живими в оперних фіналах і що це істинна правда» (П. І. Чайковський).

В «Іоланті» немає жодного негативного персонажу, натомість її пронизує ідея всеперемагаючої сили кохання. Сюжет опери простий і разом з тим сповнений метафор й містичної символіки.

Події розгортаються в тихій долині на півдні Франції, де живе сліпа дочка короля Провансу Іоланта. Їй добре з батьком в усамітненні. Вона не знає, що сліпа, і весело проводить час з подругами, аж поки не відчуває незрозумілої туги. У тому, що Іоланта сліпа, її батько, король Рене, вбачає кару Господню за свої гріхи і почувається винним перед дочкою. Майже втративши надію на прозріння Іоланти, він знаходить лікаря-мавра, який вважає, що Іоланта має сама прагнути до зцілення. Принцеса зможе вилікуватись, лише коли дізнається про свою сліпоту. Король не хоче завдавати дочці такого удару.

Але справжнім цілителем виявляється кохання. Несподівано в сад, де знаходиться палац Іоланти, потрапляють два юні лицарі, один з яких, Водемон, закохується в дівчину і розповідає їй про те, який прекрасний світ навколо неї. За це йому загрожує страта: король попереджає, що життя чи смерть лицаря залежать від того, чи прозріє Іоланта. Бажання врятувати лицаря зцілює принцесу.

В опері «Іоланта» багато дослідників знаходять відголоски захоплення композитором філософією Спінози. Матеріальне й ідеальне перебувають у нерозривній єдності і умовою – у випадку з Іолантою – прозріння фізичного (матеріального) є прозріння духовне (ідеальне).

Лікар-мавр Ебн-Хакіа у своєму монолозі (арії «Два світи»), написаному з явно вираженим східним колоритом, формулює філософсько-етичну концепцію прозріння:

Два світи – тілесний і духовний –
У всіх проявах буття
Ми розділили умовно.
Вони єдині, знаю я.
Ніхто на світі не думає,
Що тіло знає одне
Як все в природі. Й почуття зору
Не тільки в ньому міститься.
І перш ніж відкрити для світла
Мирські, смертні очі,
Нам потрібно, щоб це почуття
Пізнати зуміла душа.

Петро Ілліч писав в листі до брата про оперу «Іоланта»: «Я напишу таку оперу, що всі плакати будуть». І справді, Чайковський ніби взяв реванш за свої минулі сюжети і – нехай у казці – з’єднав таки, нарешті, закоханих.


Видео

    Грудень, 2016

    ПнВтСрЧтПтСбНд
       12345678910111213141516171819202122232425262728293031