«Катерина»

ГоловнаРепертуарОпери«Катерина»

«Катерина»

«Катерина»

Микола Аркас
Опера на 3 дії
Лібрето Миколи Аркаса і Діодора Бобиря за однойменною поемою Тараса Шевченка
Музична редакція Гліба Таранова

Тривалість вистави з антрактами: 2 години 25 хвилин

Диригенты – Ігор Чернецький, Валерій Регрут

Режисер-постановник – Георгій Дикий
Режисер – заслужений артист України Сергій Зуєнко
Художник-постановник – заслужена художниця України Наталя Бевзенко-Зінкіна
Головний хормейстер – заслужений діяч мистецтв України Леонід Бутенко
Постановка танців – Володимир Хінганський
Відновлення танців – Валерія Сотникова
Режисери, які ведуть спектакль – заслужений працівник культури України Наталя Григор, Сергій Красних
 


Члени постановчої групи

Концертмейстери - Марина Маринич, Наталія Русіняк, Вероніка Струк, Лариса Хороленко
Художник зі світла - В'ячеслав Ушеренко
Зав. художньо-постановочної частини - Віктор Янчук
Начальник машинно-декораційного цеху - Віктор Мелешко
Художники-гримери - Олена Васильчик, Євгенія Галенко


Головний диригент театру - народний артист Республіки Молдова Олександру Самоїле

Головний режисер театру - Оксана Тараненко
Головний хормейстер театру - заслужений діяч мистецтв України Леонід Бутенко
 

Про оперу та її автора

Микола Миколайович Аркас (1852 – 1909) – український історик, етнограф, просвітник, композитор. Служив в канцелярії військово-морського відомства в Миколаєві. Був ад’ютантом командира Чорноморського флоту, обіймав посаду почесного мирового судді в Херсоні. Мав цивільний чин дійсного статського радника (тотожний військовому генеральському).

«Катерина» – перша українська опера, створена за поемою Тараса Шевченка. «Такого полум’яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночих мук не знайти, мабуть, у жодного поета в світі», – писав класик української літератури ХХ століття Максим Рильський про твір Шевченка.

Микола Аркас написав оперу у 1891 році на хвилі національно-демократичних настроїв, поширених у суспільстві наприкінці ХІХ століття. Текст лібрето, літературну обробку якого здійснив Діодор Бобиль, написав сам. В основу партитури лягли народні пісні, почуті від кобзарів і бандуристів, яких композитор запрошував у свій дім в Миколаєві.

Першим постановником опери був знаменитий український театральний діяч Марко Кропивницький. Прем’єра відбулася 12 лютого 1899 року в московському театрі «Акваріум», а через півроку спектакль побачили одесити. Друга постановка в Одеському театрі опери і балету відбулася у 1957 році, третю здійснили через 32 роки диригент Давид Сипитинер, режисер Георгій Дикий, художниця Наталя Бевзенко-Зінкіна, хормейстери Леонід Бутенко та Ігор Дідушок. Опера посіла перше місце в огляді спектаклів українських театрів, присвячених 175-річчю від дня народження Тараса Шевченка.
 

Дія перша

Андрій закоханий в Катерину, але вона не відповідає взаємністю: з тих пір, як у них в селі стали на постій російські рекрути – москалі – її серце належить їхньому офіцеру, юнкеру Івану. Андрій попереджає дівчину, що незабаром солдати підуть у похід і вона залишиться одна. Катерина не хоче вірити його словам, але в її душу заповзає тривога: чому Іван сам не сказав про швидку розлуку?

Дівчата й парубки збираються на вечорниці. Всі безтурботно веселяться, а Катерина сумує. Але з’являється Іван і лицемірно заспокоює дівчину. Вона вірить його нещирим словам.
 

Дія друга

Здійснилось те, про що попереджав Андрій – Іван кинув Катерину з немовлям на руках. Старі батьки важко переживають ганьбу єдиної доньки. Одна вона сподівається на повернення Івана.

Андрій, як і раніше, любить Катерину. Незважаючи ні на що намагається умовити батьків коханої дати згоду на шлюб. Старі розчулені вірністю хлопця, але, боячись людського поговору, відмовляють. Втративши останню надію, Андрій впадає у відчай. Батько докоряє матері за те, що не доглянула за дочкою і наказує відправити ту світ за очі.

Нещасна дівчина молить матір не проганяти її, але неписані звичаї кріпосного села сильніші від її благань.
 

Дія третя

У старій свиті з дитиною на руках йде Катерина лісом. Украй змучена, сідає, заколисує дитину й засинає сама. Їй привиджується недавнє минуле: веселі подруги, мати з батьком, котрі з усмішкою чекають її на порозі рідної хати, та Іван, який зустрічає Катерину зі щирим коханням.

Здалеку чутно солдатську пісню. Катерина прокидається. Побачивши офіцера, узнає в ньому коханого: «Серце моє рідненьке, де ж ти пропадав?» Але юнкер відвертається від старчихи: «Йди собі, молодице, тебе я не знаю…»

Солдати співчувають Катерині: вони такі ж безправні й обездолені. Вона хоче показати Іванові сина, але панич йде геть. Нещасна обнімає дитину, укриває її й залишає на дорозі. А сама прямує до річки – у воду…
 

Дійові особи

БАТЬКО - народний артист України Анатолій Бойко, Дмитро Павлюк
МАТИ - народна артистка України Людмила Ширіна, народна артистка України Валентина Васильєва, заслужена артистка України Надія Шакун
КАТЕРИНА - народна артистка України Віра Ревенко, Юлія Терещук
ІВАН, юнкер - заслужений артист України Павло Єрмоленко, Юрій Дудар, Олексій Грузін
АНДРІЙ - Микола Суббота, Валерій Регрут
ОКСАНА, подруга Катерини - Наталя Каданцева
ОДАРКА, подруга Катерини - Катерина Цимбалюк, Ірина Репетій

Парубки, дівчата, солдати - артисти хору і мімансу

Виконавці в найближчій виставі

Склад виконавців 3 квітня

БАТЬКО - народний артист України Анатолій Бойко
МАТИ - народна артистка України Валентина Васильєва

КАТЕРИНА - Інга Мартинова
ІВАН, юнкер - заслужений артист України Павло Єрмоленко
АНДРІЙ - Микола Суббота 
ОКСАНА, подруга Катерини - Наталя Каданцева 
ОДАРКА, подруга Катерини - Ирина Олексив


ДИРИГЕНТ - Ігор ЧЕРНЕЦЬКИЙ

Видео