ГоловнаРепертуарОпери«Князь Ігор»Олександр Порфирович Бородін (1833 – 1887)

Олександр Порфирович Бородін (1833 – 1887)

«Першокласний хімік, якому багато чим зобов’язана хімія».
«Однаково могутній і талановитий як в симфонії, так і в опері, і в романсі».

Так говорили хімік Дмитро Менделєєв і музикознавець Володимир Стасов про одну і ту ж людину, про свого сучасника Олександра Порфировича Бородіна. Напрочуд різнобічна людина, Бородін увійшов в історію як великий композитор, як видатний хімік, педагог, активний громадський діяч, письменник, критик і диригент.

Незвично почалось і життя цієї неординарної людини. Народився Олександр Бородін у 1833 році в Санки-Петербурзі від позашлюбного зв’язку 62-річного грузинського князя Луки Степановича Гедіанова і 25-річної Євдокії Костянтинівни Антонової. При народженні хлопчика записали як сина Бородіних, які були кріпосними слугами князя – у ті часи імена справжніх батьків приховувались, оскільки в тодішній Росії позашлюбні зв’язки не визнавались. Походження не дозволило Олександру вступити до гімназії, тому він навчався дома.

На медичне відділення Санкт-Петербурзької медично-хірургічної академії Бородін вступив після того, як стараннями матері був приписаний до купецького стану. У двадцять чотири роки захистив дисертацію на ступінь доктора медицини, а незабаром опублікував низку робіт з органічної хімії.

Хімія була справжньою пристрастю Бородіна. Друзі Олександра Порфировича згадували: «Не тільки його власна кімната, а й майже уся квартира була заповнена банками, ретортами й усякими хімічними речовинами. Скрізь на вікнах стояли банки з різноманітними кристалічними розчинами».

Рано проявився в Олександра Бородіна і музичний, композиторський дар. Він грав на флейті, фортепіано, віолончелі, з цікавістю слухав симфонічні твори, самостійно вивчав класичну музичну літературу, писав музику, але свої композиторські спроби вважав побічною справою.

Все змінило знайомство з композитором Мілієм Балакірєвим. Мілій Олексійович відразу ж оцінив непересічний масштаб обдарування Бородіна і увів молодого вченого, професора Медично-хірургічної академії, в гурток композиторів «Могутня кучка», де Олександр Порфирович знайшов справжніх друзів, однодумців і колег. Незабаром твори Бородіна були визнані в Росії, а услід за цим і за кордоном – в Німеччині, Австрії, Франції, Норвегії, Бельгії.

Бородін мав непересічні літературні здібності. Його критичні статті, спогади про Модеста Мусоргського, про видатного російського хіміка Миколу Зініна чи про Ференца Ліста, з яким він спілкувався у Веймарі, й донині мають неминущу історичну цінність. Написане Бородіним лібрето опери «Князь Ігор» вважається одним з кращих оперних лібрето в російській класиці.

Окрім Медично-хірургічної академії Бородін читав лекції в Лісовій академії та на Вищих жіночих медичних курсах. Для музики відводились, як правило, літні відпустки. Взимку композитор міг творити або під час хвороби, або ж за кілька годин до служби, для чого вставав о 5-6-й годині ранку. «Мої товариші по музиці, всупереч загальноприйнятим звичаям, постійно бажають мені не здоров’я, а хвороб», – жартував Олександр Порфирович.

Через завантаженість основними справами свої музичні твори Бородін писав роками. Наприклад Першу симфонію він писав п’ять років, Другу – сім. Опера «Князь Ігор» писалась вісімнадцять років і залишилась незакінченою.

Помер Олександр Бородін раптово, під час карнавального вечора, влаштованого професорами академії. Йому було всього 53 роки.

Загалом Олександр Порфирович Бородін створив понад сорок музичних творів (разом з вокальними та інструментальними мініатюрами), але кожен з них став відкриттям у мистецтві – симфонія чи квартет, опера чи «Маленька сюїта» для фортепіано. Його музика й донині радує слухачів у всьому світі.


Видео

    Грудень, 2016

    ПнВтСрЧтПтСбНд
       12345678910111213141516171819202122232425262728293031