ГоловнаРепертуарОпери«Паяци» (не в сезоні 2015-2016)

«Паяци» (не в сезоні 2015-2016)

«Паяци» (не в сезоні 2015-2016)

Руджеро Леонкавалло
Опера на дві дії
Лібрето Руджеро Леонкавалло

Тривалість спектаклю: 1 година 40 хвилин

Диригент-постановник – Оксана Линів
Режисер-постановник – заслужений артист України Сергій Зуєнко
Художник-постановник – заслужена художниця України Наталя Бевзенко-Зінкіна
Хормейстер-постановник – заслужений діяч мистецтв України Леонід Бутенко
Режисери, які ведуть спектакль – заслужена працівниця культури України Наталя Григор, Сергій Красних
 

 


Члени постановчої групи

Концертмейстери - Марина Маринич, Наталія Русіняк, Вероніка Струк, Лариса Хороленко
Художник зі світла - В'ячеслав Ушеренко
Зав. художньо-постановочної частини - Віктор Янчук
Начальник машинно-декораційного цеху - Віктор Мелешко
Художники-гримери - Олена Васильчик, Євгенія Галенко


Головний диригент театру - народний артист Республіки Молдова Олександру Самоїле
Головний режисер театру - Оксана Тараненко
Головний хормейстер театру - заслужений діяч мистецтв України Леонід Бутенко
 

Про оперу

Прем’єра «Паяців» (I Pagliacci) відбулася 21 травня 1892 року в Міланському оперному театрі. Успіх був приголомшливий.

Текст лібрето належить Руджеро Леонкавалло, який писав: «Я вважаю неможливим творити музику на чужі слова і просто не розумію, як можна створити справді художнє таким чином».

В основі сюжету опери – випадок із суддівської практики батька Руджеро Леонкавалло, який ще в дитинстві запав в душу майбутнього композитора. Якось в суді розглядалась справа про вбивство – артист мандрівної трупи, охоплений ревнощами, убив на сцені, під час вистави, свою дружину.

«Музична драма повинна художньо відображати тільки життєву правду», – вважав Руджеро Леонкавалло.

Події опери захоплюють слухача своєю лаконічністю і динамізмом: драма життя і смерті героїв розігрується протягом одного дня. Композитор і драматург, Леонкавалло знаходить єдину у своєму роді форму – показує ніби спектакль у спектаклі. На сцені балаганний театр розігрує свою сценку, яка стає частиною драми і передує трагічному конфлікту героїв опери.

Пролог

Час дії: свято Успіня Пресвятої Діви Марії (15 серпня), кінець 1860-х років.
Місце дії: на перехресті доріг неподалік від Монтальто, села в Південній Італії.

«Паяци» починаються з оркестрового вступу до прологу. У ньому звучать обидві теми, які пізніше будуть розвинені в партитурі – теми кохання і ревнощів.

В середині оркестрового вступу на авансцену, перед закритою завісою, виходить артист і звертається безпосередньо до слухачів. Він розповідає про те, як була написана ця опера – вона вилилась з самого серця композитора («Автор прагнув зобразити саме життя… і надихався правдою»). Потім він говорить, що актори наділені такими ж почуттями і пристрастями, як і всі люди. Ці почуття і пристрасті – головна тема опери.
 

Дія перша

В маленькому селі на півдні Італії (в Калабрії) натовп людей вітає трупу мандрівних акторів гучними криками – «Он там! Ідуть уже!») Власник трупи Каніо запрошує усіх на виставу, яка відбудеться увечері. Коли Тоніо, клоун з трупи, хоче допомогти Недді, примадонні, злізти з підводи, Каніо відстороняє його. Оскільки Недда – його дружина, він не терпить жодних проявів уваги до неї. Він ревнує її до Тоніо. Не минути лиха тому, хто зазіхне на його дружину і закохається в неї по-справжньому, а не за сюжетом п’єси, яку вони тепер показують публіці. Після цього він йде з друзями в таверну.

Чути передзвін (свято Успіня), селяни співають «Хор дзвонів» (Bell Chorus).

Недда залишається одна. Вона засмучена поведінкою чоловіка. Але краса природи, ясне небо відволікають її. Вона співає пісню щастя – ”Ballatella” (“Stridono lassu” – «В блакитній висі») Після закінчення арії з’являється Тоніо. Він намагається освідчитись Недді у коханні (“So ben che difforme” – «О так, я ж знаю», але красуня лише насміхається над потворним блазнем, а потім, коли він стає настирливим, охолоджує його запал ударом хлиста. Тоніо йде, клянучись жорстоко відомстити за цю образу.

У цьому селі у Недди є коханець на ім’я Сільвіо. Звучить любовний дует “E allor perche di` tu`hai stregato” – «О, для чого я тобою причарований?». Наприкінці дуету Недда домовляється зустрітися з Сільвіо вночі після вистави.

На нещастя, Тоніо й Каніо з’являються в той момент, коли коханці промовляють останні слова і Каніо їх чує. Сільвіо встигає зникнути невпізнаним. У дикому гніві Каніо біжить за ним, намагаючись догнати, але дарма. Повернувшись, він вимагає від Недди, аби та назвала ім’я свого коханця. Вона навідріз відмовляється і тоді Каніо, ошаленівши, вихоплює ніж. Життя Недди рятує Пеппе, актор трупи – він вириває ніж з рук Каніо і нагадує йому та іншим акторам, що вже пора готуватись до вистави. Всі розходяться, Каніо залишається один. Настав час для його знаменитої арії (“Recitar!..mentre preso dal delirio” – «Грати, коли я ніби марю»). Страждаючи, він входить в театр – вистава має відбутися.

 

Дія друга

Звучить оркестрове інтермецо. Воно нагадує нам про основні теми опери – реальне життя дуже схоже на те, що показують зі сцени.

Друга дія опери починається зі спектаклю в спектаклі: він дається на імпровізованій сцені, нашвидкуруч облаштованій прямо біля дороги. Збираються місцеві жителі.

Коломбіна (її грає Недда) слухає серенаду, яку за сценою їй співає Арлекін, її коханець (його роль виконує Пеппе) (“O Colombina, il tenero fido Arlecchin” – «О, Коломбіна, вірний, ніжний Арлекін»). Незабаром приходить Таддео, клоун, роль якого виконує Тоніо, щоб освідчитись їй в коханні – так само, як він, Тоніо, робив це в житті вдень. Але і в комедії ним знехтували. У вікно влазить Арлекін, який відразу ж виштовхує з кімнати прихильника Коломбіни. Цього разу той благословляє закоханих і Арлекін доручає Таддео охорону дверей на той час, поки він буде з Коломбіною. Услід за цим Коломбіна з Арлекіном, вечеряючи, співають чарівний дует («Поглянь, мій милий»). Раптом вбігає переляканий Таддео й перериває їх – повернувся чоловік Коломбіни, Паяц (Каніо). Арлекін миттєво щезає через вікно. Але Паяц з’явився якраз в той момент, коли коханці домовлялися про зустріч. Він встиг підслухати їхню розмову. Повторюється ситуація, яка сталася вдень – буквально ті ж слова говорила Недда своєму реальному коханцю Сільвіо.

Докладаючи неймовірних зусиль, Каніо намагається грати свою роль Паяца у виставі, але збіг обставин для нього нестерпний. Несподівано він зриває з себе театральний костюм і кричить: ”No, Pagliaccio non son!” – «Ні, я не Паяц!». Він згадує минулі часи свого кохання до Недди, вимагає від неї, аби вона назвала ім’я справжнього коханця. Натовп глядачів бурхливо аплодує настільки правдивій грі. Недда робить останні спроби врятувати виставу – вона говорить слова, які має сказати у відповідності з роллю, тобто відмовляється назвати свого (Коломбіни) коханця (Арлекіна). В шаленстві Каніо втрачає розум. Він вихвачує ніж і, перш ніж хто-небудь встигає втрутитись, всаджує його в спину Недді. Помираючи, вона кличе на допомогу Сільвіо. Той вибігає з натовпу глядачів, але оскаженілий, засліплений ревнощами Каніо вбиває і його. Усвідомивши, що тепер він убивця двох, Каніо повертається до публіки. Ніж падає з його рук і він повільно промовляє: ”La commedia e finita” – «Комедія закінчена».

Опера завершується мелодією «Смійся, Паяце» у виконанні оркестру.

 

Дійові особи та склади виконавців

Пролог (баритон) – народний артист України Володимир Тарасов, Олександр Стрюк
Недда (в комедії Коломбіна) (сопрано) – народна артистка України Віра Ревенко, заслужена артистка України Наталя Ютеш, Ганна Литвинова, Інга Мартинова
Каніо (в комедії Паяц) (тенор) – народний артист України Анатолій Капустін, заслужений артист України Валерій Бендеров, Микола Субота
Тоніо (в комедії Таддео) (баритон) – народний артист України Василь Навротський, народний артист України Володимир Тарасов, Володимир Муращенко, Дмитро Павлюк
Пеппе (в комедії Арлекін) (тенор) – Владислав Горай, Олег Злакоман, Сергій Красних, Дмитро Михеєв
Сільвіо, селянин (баритон) – заслужений артист України Павло Єрмоленко, Олександр Стрюк, Іван Фляк
 

Виконавці в найближчій виставі

Склад виконавців в найближчій виставі буде опубликовано піздніше

Пролог
Недда (в комедії Коломбіна)
Каніо (в комедії Паяци)

Диригент

Руджеро Леонкавалло

Rudggero Leonkavallo
1857 – 1919

«…Мій батько був президентом Трибуналу, моя мати була донькою відомого неаполітанського художника. Займатися музикою я почав в Неаполі, у 8 років вступив до консерваторії, в 16 – отримав диплом маестро, моїм професором з композиції був Серрао, з фортепіано – Чезі. На випускних екзаменах виконували мою кантату. Потім я вступив до Болонського університету на філологічний факультет, щоб поповнити свої знання. Я вчився в італійського поета Джозуе Кароуччі і в 20 років отримав диплом доктора літератури. Потім я поїхав в артистичне турне в Єгипет до свого дядька, який служив при дворі музикантом. Несподівана війна й окупація Єгипту англійцями сплутала всі мої плани. Без копійки в кишені, переодягнувшись в арабський одяг, я ледве вибрався з Єгипту і потрапив до Марселя, де почались мої поневіряння. Я давав уроки музики, виступав в кафе-шантанах, писав пісеньки для субреток в мюзик-холах», – так писав про себе Руджеро Леонкавалло.

Ім’я Руджеро Леонкавалло увійшло в історію італійського музичного театру як ім’я творця оперного шедевру «Паяци» й талановитого представника нового художнього напрямку – веризму. Наприкінці ХІХ століття веризм остаточно утвердився в італійській опері. Художники-реалісти знаходили у звичайному прекрасне й піднесене. Пролог до опери «Паяци» був проголошений Маніфестом веризму.

Після «Паяців» композитор створив ще дев’ятнадцять опер, але тільки «Паяци» й сьогодні з успіхом ідуть на оперних сценах всього світу.
 

Видео