ОЧІКУВАННЯ

ГоловнаРепертуарОпериОЧІКУВАННЯ

ОЧІКУВАННЯ

ОЧІКУВАННЯ

Моноопера "Очікування", романси на вірші В.Шекспіра, М.Цветаєвої, А.Вознесенського, п'єси з фортепіанного циклу "Настрої" Мікаела Тарівердієва

Тривалість: 1 година (без антракту)

 

Режисер-постановник - Павло Кошка

Художник-постановник - Ігор Анісенко

Хореографиня-постановниця - заслужена артистка Республіки Молдова Марія Полюдова

Відеографія - Руслан Ісауленко

Художниця по світлу - Світлана Каганович

 

Склад:

Вона - Юлія Терещук (сопрано)

Вона - Ксенія Кравченко, Тетяна Афанютіна (артистки балету)

Він - заслужений артист Республіки Молдова Володимир Статний і заслужений артист України Сергій Доценко

Музикант - Ігор Парада

 

 

«Я винен» (сонет В. Шекспіра № 117)

«Відображення» з фортепіаного циклу «Настрої» 

«Кохаю» (на сонети В. Шекспіра) 

«Не зникай» (вірш А. Вознесенського)

«Кохання сліпе» (на сонети В. Шекспіра) 

«Завадити єднанню двох сердець» (на сонети В. Шекспіра)

«От знову вікно» (вірші М. Цвєтаєвої)

«Мій коханий, що тобі я зробила» (вірші М. Цвєтаєвої)

«Крижинки» з фортепіанного циклу «Настрої»

«Спроба ревнощів» (вірші М. Цвєтаєвої)

Моноопера  «Очікування». Лібрето за поемою Р. Рождественського «Очікування (монолог жінки)» 


Про Мікаела Тарівердієва

 Музику Мікаела Тарівердієва (1931–1996), незалежно від жанру, можна впізнати з перших тактів: будь  вона написана до кінострічок, оперних чи балетних постановок. Широкому загалу його творчість відома завдяки 132 кінофільмам, серед яких «Іронія долі, або з легким паром», «Сімнадцять миттєвостей весни», «Король-олень», та своєрідною манерою виконання пісень. Саме робота над музикою до кінострічок надихнула Тарівердієва на створення нової музичної течії, яку він назвав «третім напрямком», суть якої – в донесенні поезії чутним і природним голосом, якби наспівуючи, використовуючи мело-декламаційні прийоми. Так з'явилися монологи на вірші Г. Поженяна, речитативи на вірші Е. Хемінгуея, вокальні новели на вірші Л. Ашкеназі, монологи на вірші А. Вознесенського. 

Його «серйозна» музика відома набагато менше. Однак М. Тарівердієв наполягав на своїй причетності саме до академічної професійної сфери. Про це свідчить його постійне звернення до традиційних жанрів класичної музики – він автор п'яти опер, чотирьох балетів, музики для органу (три концерти для органу, 10 хоралів «Наслідування старим майстрам», симфонія для органу «Чорнобиль»), фортепіанного тріо, циклу п'єс для фортепіано «Настрої», романсів.
 
Любов до поезії композитор проніс через усе своє життя, тому не випадковим є його звернення до камерного вокального жанру. У його творчому доробку особливе місце займають вокальні цикли на вірші середньовічних японських поетів, В. Шекспіра, В. Маяковського, С. Кірсанова, Б. Ахмадуліної, Л. Мартинова, Г. Поженяна, М. Свєтлова, Є. Євтушенка, Е. Хемінгуея, А. Вознесенського, Л. Ашкеназі, М. Цвєтаєвої, Р. Рождественського та інших. 
 
Монооперу «Очікування» за поемою Роберта Рождественського «Очікування (монолог жінки)» (1982) було написано спеціально для Камерного театру Бориса Покровського «в розрахунку на унікальний талант Марії Лемешевої», солістки театру (дочки Сергія Лемешева та Ірини Масленникової).
 
В опері діє один персонаж – «Вона» – «сучасна жінка, замотана усіма проблемами, обов'язками та соціальними функціями, покладеними на неї суспільством, та й, по правді кажучи, нею самою (в колишньому запалі емансипації), приходить на побачення з коханим і чекає його під годинником. Що коїться у неї в душі за тридцять дві хвилини цього болісного очікування — від пристрасного запалу до зневіри і майже розпачу – все це малює нам музика Тарівердієва із привабливою простотою і правдивістю» – писав музикознавець Олександр Матусевич. По-різному трактується і розв’язка опери, адже в партитурі вона залишається «відкритою». 
 
Опера зберегла основні характеристики тексту поезії шістдесятників, однак М. Тарівердієв уникає побутовості поеми і прямих відсилань до міського радянського життя, прагне до поетичного узагальнення.
 
«Очікування» не схоже на оперу в звичному, академічному сенсі слова. «Може бути, гармонійна мова цієї опери могла би бути більш терпкою, насиченою. Але все ж я віддаю перевагу мові емоційній“, – писав про свою роботу сам композитор. В музиці опери слухач почує і радянську естрадну пісню 1970-х, і хіти до фільмів того часу – знайомі, чисто «тарівердієвські» звороти. Епізоди, що виникають в потоці свідомості героїні, об'єднані лейттемой схвильованого очікування – тремолювання секундовим мотивом, що звучить то в акомпанементі, то у вокальній партії. В окремих сценах-строфах впізнаються жанри давньої музики: токати (епізод «Швидка допомога» з тривожними репетиціями в акомпанементі), барокової арії («Скажи мені що-небудь», інструментальний фінал – алюзії на музику Й. С. Баха; прослуховуються елементи музичної мови Д. Шостаковича. 
Від дня своєї прем’єри опера посіла достойне місце в репертуарі багатьох театрів і представлена як в симфонічному звучанні, так і в напівконцертному виконанні під фортепіано.

Видео

Листопад, 2020

ПнВтСрЧтПтСбНд
      123456789101112131415161718192021222324252627282930